Державний прапор. Важливий атрибут кожної країни, який несе в собі її історію.

Державний прапор України складається з однакових за розміром горизонтальних смуг блакитного і жовтого кольорів. Ці кольори походять від гербу Галицько-Волинського князівства, яке існувало у 12–14 століттях і мало на гербі блакитний фон із зображеним на ньому левом жовтого кольору.

За загальноприйнятим, найбільш популярним тлумаченням, дві смуги на сучасному українському прапорі символізують небо та пшеничне колосся.

Але є і таке у якому жовтий, або золотий, колір стяга символізує Бога-Отця і Вищу Духовність, а синій — усе земне. Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Богдан Якимович. На його думку, слово «хохол» є словом монгольського походження і складається з двох частин: «хох» — синій, блакитний і «юлу» — жовтий. «Хохюлу» — тобто «синьо-жовтий».

У такому вигляді наш прапор вперше було піднято у Львові 25 червня 1848 року під час революції, яка вимагала скасування кріпацтва.

Прапори козаків Запорозької Січі також часто мали поєднання синьо і жовтого кольорів, особливо починаючи з 18 століття. Такий стяг можна побачити навіть на картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», яка була створена у 1891 році.

У 1917-му, після лютневої революції, синьо-жовті прапори з’являються у Києві, Одесі, Харкові. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки Михайло Грушевський особисто затвердив таке поєднання кольорів як державний символ.

Є теорія про неправильність розташування синьої смуги над жовтою у нашому прапорі. Ця теорія була описана Тадеєм Скотинським і наголошувала на тому, що прапор Української Народної Республіки у 1917 році насправді був жовто-синім. Така теорія і сьогодні має своїх прихильників але не підпріплена жодним документом, який би вказував на те, що так було насправді.

Синьо-жовтий прапор, як державний символ України був затверджений у 1992 році, а до цього, майже 100 років, недивлячись на заборону, був символом тих, хто бачив Україну незалежною країною, яка самостійно вирішує свою долю. Під цим прапором українські юнаки йшли у бій під Крутами, а бійці Української Галицької армії підіймали наш стяг під час україно-польської війни.

У ніч на 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства, нині Київський національний економічний університет, 26-річний Віктор Кукса і 28-річний Георгій Москаленко зірвали червоний радянський прапор і вивісили блакитно-жовтий, який самостійно зшили з двох шарфіф і написали: «Ще не вмерла Україна — ще її не вбито». Обидва були позбавлені волі і довго не могли домогтися реабілітації навіть у незалежній Україні.

1976 році під час футбольного матчу між Німецькою Демократичною Республікою та СРСР, у складі якої були переважно гравці київского «Динамо», 20-річний Данило Мигаль вибіг на поле у вишиванці з синьо-жовтим прапором, викрикуючи «Свобода Україні!». Акція тривала всього 15 секунд.

Ще до офіційного затвердження, блакитно-жовтий прапор урочисто внесли до Верховної Ради 24 серпня 1991 року. Офіційним символом України він став 28 січня 1992-го.

Кожен рік, 23 серпня, Україна відзначає день свого державного прапору, який має і несе в собі багатовікову історію.