За часів гетьманщини та українського козацтва сталося чимало значних змін в історії України: Гадяцький та Зборівский договори, скликання Переяславської Ради, Похід у західноруські землі... Але однією із важливіших подій по праву можна вважати створення Першої Конституції Украіни.

Наше козацтво вміло не тільки шаблями махати та з рушниць стріляти, а ще й діло робити. Хоча деякі історики і спростовують факт нашого конституційного первенства, але Конституціями в інших Європейських державах на той час і не пахло.

Історія була така. В місті Бенде́ри, яке зараз є у складі Молдови, а тоді було у складі Османської імперії був затверджений договір «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького». Зараз документ має назву «Конституція Орлика», бо саме Гетьман Пилип Орлик був її родоначальником. А затверджено було цей документ 5 квітня 1710-го року.

В документі значилося як саме голова держави — гетьман — мав правити Україною, а також як саме держава має функціонувати. Він містив обмеження гетьманських прирогатив, збереження статусу запорожців і боротьбу за політичне та церковне відокремлення України від Росії.

Сприяло створенню нового документа поразка попередника Орлика — гетьмана Івана Мазепи. Програвши Петру Першому у битві під Полтавою, Мазепа рятувався від моськовської армії на території Османської імперії. Невдовзі там, на чужині він і помер, не витримавши потрясінь.

Пилип Орлик був у Мазепи генеральним писарем і вів справи гетьманського уряду. Також був його довіреною особою та мав повагу серед старшин. Тож цілком логічно, що саме він був обраний новим Гетьманом.

А оскільки попередній документ, який регулював вибори гетьмана, не зберігся, виникла необхідність в новому документі. Так з’явилася нова «Конституція-Договір Пилипа Орлика», яка і була офіційно визнана першою українською Конституцією. Від попереднього договору новий відрізнявся рядом положеннь, де рішення приймала Генеральна Рада (як зараз є у сучасному парламенті). Збиралися і працювала вона сесійно — тричі на рік: у січні на Різдво, у квітні на Великдень, та у жовтні на Покорву. Слід зазначити, що оновлений документ перш за все свідчив про політичну зрілість козацької держави. Генеральна Рада оговорювала питання безпеки держави, спільного блага та інші громадські справи. Рішення приймали голосуванням. Гетьман мав найвищу владу, але, згідно конституції, не мав права розпоряджатись майном держави без узгодження з Радою. То був унікальний документ історичного значення, який із договору став Конституцією. Бо на формальному рівні було зафіксовано розподіл прав та обов’язків між гетьманом і козацьким народом. Козаки́ були народом норовистим, тож Конституція заохочувала до стриманого порядку їх початкову самоврядність.

Документ складався із преамбули та 16-ти параграфів, що творили основи нового демократичного устрою Гетьманщини. Преамбула зазначала, що Московія, як сусідня держава, усіляко допомагає Гетьманщині, при цьому зберігаються вольності Козаків. Також Гетьманщина зберігає добрі сусідські відносини з Кримським ханством, як зазначає третій параграф. Конституція також охопила і питання православної віри, і організацію торгівлі та податкової системи, і права селян, купців та міщан. Не обійшлось і без встановлення покарання за злочин генералів, полковників та інших військових осіб, як свідчить сьомий параграф конституції.

Cлід звернути увагу на те, що сам Орлик навряд міг створити такий документ від початку і до кінця. Є вказівки на те, що у Конституцію були закладені також думки самого Мазепи, який, маючи довіру до свого генерального писаря, котрим був Орлик, щедро ділився з ним своїми ідеями.

Сучасна історія зберігає пам’ять про Пилипа Орлика, як про автора першої Конституції демократичного суспільства. Цим документом вперше в Європі було обґрунтовано можливість існування парламентської демократичної республіки. Тим самим було оголошено, що українська еліта бажала жити за своїми законами та звичаями, усвідомлюючи себе окремим вільним народом.